Salus

Salus

30.08.2018 П’ятий тренінг у рамках проекту "Комп’ютерна грамотність медичних працівників - запорука надання якісної допомоги ЛЖВ

14.06.2018 Четвертий тренінг у рамках проекту "Комп’ютерна грамотність медичних працівників - запорука надання якісної допомоги ЛЖВ"

06.06.2018 Тренінг «Передозування: профілактика, розпізнавання, перша допомога, використання налоксону»

24.05.2018 Третій тренінг у рамках проекту "Комп’ютерна грамотність медичних працівників - запорука надання якісної допомоги ЛЖВ"

22.05.2018 Інформаційна кампанія, присвячена відзначенню тижня репродуктивного здоров’я та планування сім’ї

31.07.2016 Електронний бюлетень з питань репродуктивного здоров’я

27.07.2016 У Львові провели акцію з профілактики гепатиту (+відео)

11.05.2015 У Львові наприкінці 2014 року було зареєстровано майже 3000 ВІЛ-інфікованих

11.05.2015 Медики дуже мало знають про ВІЛ-інфікованих, – дослідження на Львівщині

Перейти на стару версію сайту

Ресурсний центр ГУРТ

 

02.08.2014
Скільки в Україні ВІЛ-інфікованих і від чого їм загрожує смерть

 

Вартість лікування одного хворого на ВІЛ коштує небагато – від 147 доларів на рік. Це економічно найефективніша схема лікування. Але працює вона за умови, що пацієнту вчасно поставили діагноз, вчасно призначили антиретровірусну терапію (АРТ) і він дотримується режиму лікування.

 

Пише «УП. Життя».

 

Якщо перервати лікування навіть на короткий період, як результат – лікування цієї людини вже буде дорожче у 5-10 разів.

Усе лікування відбувається або за державний кошт, або за фінансування Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Ліків у відкритому доступі придбати не можна.

На початок 2014 року лікування АРТ отримувало 55 784 людини, хворих на ВІЛ/СНІД. Однак уже через інфляцію, зовсім «свіжих» семи відсотків ПДВ на ліки, а також 13 мільйонів минулорічного боргу державного бюджету – коштів на лікування лишається тільки для 33 470 пацієнтів. Решта – трохи більше 22 тисяч хворих опиняються під загрозою смерті.

У кулуарах Міністерства охорони здоров’я кажуть, що грошей немає і просять зважати на ситуацію в країні.

Представники ж Мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, б’ють на сполох. Наша країна є лідером поширення ВІЛ-інфекції в Європі, і тільки у 2012–2013 Україні вдалося зменшити ВІЛ/СНІД-епідемію – завдяки дії державної програми. Але якщо сьогодні державі не вдасться вчасно відшукати гроші, то, по-перше, лікування тих же пацієнтів вже згодом обходитиметься дорожче.

По-друге, через брак фінансів мова вже не йде про залучення у програму лікування нових хворих на ВІЛ, а це у свою чергу, підвищує ризик поширення епідемії ВІЛ, збільшенню кількості захворювання на СНІД, і як наслідок – збільшиться рівень смертності.

 

 

ВІЛ – хронічна хвороба

За Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ), хвороба, викликана вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), вилучена з класифікації смертельної. І «завдання» людини, яка дізнається про свій ВІЛ-позитивний статус, – навчитися жити із ВІЛ, а не йти помирати від розпачу, відмовившись від лікування.

За статистикою Міністерства охорони здоров’я на 1 січня 2014 року кількість ВІЛ-інфікованих становить 247 101, хворих на СНІД – 66 607 осіб.

«Однак на обліку ВІЛ/СНІД-центрів перебуває половина з них, – розповідає керівник департаменту комунікації, політики та адвокації ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Ірина Агєєва.

– Причини можуть бути різними. На жаль, від першої зустрічі з лікарем після позитивного тесту на ВІЛ залежить не лише чи стане людина на облік в СНІД-центр, а й тривалість її життя. Звістка про позитивний тест – це завжди шок. Не завжди перша консультація містить інформацію про лікування, і тоді ми втрачаємо людину на роки. Повертає її в лікарню вже надскладний стан СНІДу. Або на консультації сказали, що це безнадійно, ніякого лікування немає... Однак із винайденням антиретровірусної терапії (АРТ) – це вже давно не так».

Так, якщо людина до інфікування мала в цілому гарне здоров’я, то років 5-7 вона може прожити, навіть не здогадуючись, що в неї ВІЛ-інфекція. Однак за якийсь час починає падати імунітет. Щоб його відновити, необхідно починати антиретровірусну терапію, яку призначає лікар.

Тож – як людям, хворим на цукровий діабет, потрібно постійно колоти інсулін, – так ВІЛ-інфікованим людям потрібно вживати комбінацію із трьох препаратів один-два рази на день, приблизно в один і той же час. Переривати лікування не можна.

Контроль за тим, як реагує хворий на лікування, здійснюється за допомогою двох тестів: тест CD4 визначає, чи діє лікування і відновлюється імунітет, а тест на вірусне навантаження визначає кількість ВІЛ-вірусу в крові.

Якщо схема лікування призначена правильно, і пацієнт дотримується режиму, імунітет вирівнюється і приходить у норму, і людина може бути ВІЛ-інфікованою, але вірус не визначається.

«У той момент, коли кількість вірусу у крові зменшується до невизначного рівня, фактично, людина живе нормальним життям, тільки приймаючи таблетки один-два рази на день. По суті, можна жити звичайним життям, мати статеві стосунки, вчитися і працювати, виховувати дітей, і вірус не передаватиметься. В Україні є дискордантні пари, які, знизивши рівень вірусу до нуля, народжували здорових дітей», – зауважує Агеєва.