Salus

Salus

02.12.2017 Проведення експрес-тестування на ВІЛ-інфекцію

30.11.2017 Прес-конференція, присвячена вшануванню Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом

23.11.2017 Тестування на ВІЛ та гепатити працівників патрульної поліції

21.11.2017 Участь БФ САЛЮС у проведенні Європейського тижня тестування на ВІЛ та гепатити

16.11.2017 Збори організацій–учасниць Всеукраїнської коаліції з репродуктивного здоров’я / планування сім’ї

31.07.2016 Електронний бюлетень з питань репродуктивного здоров’я

27.07.2016 У Львові провели акцію з профілактики гепатиту (+відео)

11.05.2015 У Львові наприкінці 2014 року було зареєстровано майже 3000 ВІЛ-інфікованих

11.05.2015 Медики дуже мало знають про ВІЛ-інфікованих, – дослідження на Львівщині

Перейти на стару версію сайту

Ресурсний центр ГУРТ

 

31.12.2007
Протидія насильству -- любов

Більшість українців, які стали жертвами торгівлі людьми не звертаються до реабілітаційних центрів, їм заважають стереотипи

Україна є однією з країн лідерів з трудової міграції у світі. Три з половиною мільйона українських жінок і чоловіків (за офіційними даними МЗС України) перебувають на заробітках у багатьох куточках земної кулі. Частина із них працюють нелегально, часто на  низькооплачуваних роботах, без жодних гарантій та належного захисту. Велика кількість із цієї «нелегальної частки» трудової імміграції стають жертвами торгівлі людьми.  Транснаціональний організований характер цього загрозливого для світу процесу призвів до того, що проблема набула глобального значення. За приблизними підрахунками МОП (Міжнародної організації праці) станом на кінець 2005 року число жертв торгівлі людьми становить 12,3 млн. осіб.  Новою формою рабства називають це явище сьогодні. Для боротьби із ним активізувались як глобально впливові міжнародні організації, так і найдрібніші інституції регіональних рівнів.

Україна приєдналась до держав, які ратифікували конвенцію Ради Європи про боротьбу з торгівлею людьми, була серед перших країн Європи, яка криміналізувала це явище (кримінальний кодекс трактує схожі діяння як злочин), а у 2007 році  постановою Кабінету Міністрів України ухвалила Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 року. Однак, в більшості випадків  -- це кіпи паперів та документів, і в цілому відносно дієві заходи. Коли мова йде про реальну допомогу потерпілим від трудового рабства – до роботи стають одиниці. І проблема ця має комплексний характер. Про складні будні центрів реабілітації жертв торгівлі людьми у розмові із Оленою Ковальчук, керівником проекту «Об’єднаймо зусилля в протидії торгівлі людьми” під патронатом благодійного фонду САЛЮС (Львів).

Пані Олено, для початку кілька слів про організацію. Мушу зізнатись, про фонд САЛЮС дізналась випадково, була заскочена неймовірною кількістю напрямків роботи інституції та її гуманістичними принципами.

Благодійний фонд САЛЮС був заснований 1996 року професійними лікарями, активними і зацікавленими людьми, які в рамках своєї професійної діяльності прийняли рішення створити неурядову організацію, першим напрямком роботи якої стало запобігання  ВІЛ-СНІД. Незмінним президентом фонду є  лікар-гінеколог, кандидат медичних наук Олександра Служинська. Оскільки організація неприбуткова, то  працюємо завдяки проектам і грантам, які отримуємо від різних благодійників. Співпрацюємо з організаціями, що займаються питаннями протидії торгівлі людьми та надають допомогу потерпілим від торгівлі -  Міжнародною організацією міграції (МОМ), La Strada, (Україна, Польща),  Британською Радою в Україні, релігійною організацією Карітас України..

Вперше ми розпочали роботу в цьому напрямку у 2001 році, на це нас наштовхнув факт, що сформувалась окрема цільова група із людей (в більшості жінок), які стали жертвами насильства. Тоді ж почали реалізовувати проекти, метою яких було забезпечення медично-діагностичних послуг, соціальної адаптації та реінтеграції потерпілих.

За фінансування Європейської Унії, спільно із українським Карітасом та французьким Секюр Католік  у 2004 році ми мали проект, де більше уваги приділяли не тільки потерпілим від торгівлі людьми, а також нелегальним трудовим мігрантам. На базі фонду діє кризовий центр, де ми надаємо допомогу жінкам, які опинились у кризових ситуаціях, в тому числі тим, які повертаються із заробітків з-за кордону. Одним із останніх проектів фонду є програма «Об’єднаймо зусилля в протидії торгівлі людьми», що впроваджується за сприяння організації Комунікантес (Королівство Нідерландів). В межах програми ми не тільки проводимо тренінги та семінари для священослужителів різних конфесій, готуємо роздаткові матеріали, які покликані поінформувати суспільство про загрозу работоргівлі та методи її уникнення, але допомагаємо жертвам таких ситуацій. Також побачило світ спільне звернення щодо удосконалення правового захисту мігрантів – 2007 р., підписане Комісією “Справедливість і мир” УГКЦ, МБФ Карітас України, Міжнародним інститутом освіти, культури та зв\'язків з діаспорою НУ “Львівська політехніка”, Західноукраїнським ресурсним центром, Західноукраїнський центр “Жіночі перспективи” та БФ САЛЮС. Серед послуг, які надає фонд САЛЮС потерпілим, є  консультації гінеколога, дерматовенеролога; загальний та гінекологічний огляд; забір матеріалу для обстеження; лабораторне дослідження; інструментальне дослідження (кольпоскопія); ультразвукове дослідження; призначення лікування; контроль за лікуванням; консультації психолога. Ці послуги надаються безкоштовно та конфіденційно.

 Яким чином, наприклад, про вашу діяльність дізнаються українські жінки за кордоном, аби потім звернутись за допомогою?

 У співпраці із міжнародними організаціями-партнерами ми маємо домовленість про переадресацію потерпілих. Існує спеціальне скерування, розроблене працівниками фонду для скерування потерпілих до кризового центру. Партнерські організації заповнивши таке скерування присилають потерпілих до Кризового центру.. Ми розповсюджуємо скерування з допомогою партнерів на теренах Львівщини та  України.

 Цього року у нас ще заплановано 20 тренінгів з питань протидії торгівлі людьми, плануємо виїзди у сільські місцевості з метою інформативної роботи. До речі, там ми зустрічаємо незацікавлення темою, хоч   добре відомо, що більшість заробітчан, в тому числі і тих, які потрапили у кризові ситуації, є вихідцями із сіл. Однак, бачите, у консервативному середовищі українського села існує стереотипне сприйняття щодо розголосу таких особистих проблем. Я переконана, що більшість із постраждалих навіть своїй родині не розповідають подробиць свого життя там, за кордоном.  

Успішно налагоджена у нас співпраця із закладами освіти, де ми розповсюджуємо інформацію та проводимо тренінги. Нам активно допомагають учителі.

З якими труднощами ви найчастіше зустрічаєтесь у процесі реалізації проектів?

Перше і мабуть найважливіше – нерозуміння і страх. Причому – це комплексна річ. З одного боку ми бачимо страх потерпілих (бояться відкритись зі своїми проблемами, бояться поголосу, психологічно неготові говорити про насильство над собою), а з іншого – спостерігаємо неготовність допомогти цим людям з боку тих, на кому лежить така місія. Наприклад, мова йде про священослужителів, поміч з боку яких у таких скрутних ситуаціях має неабияке значення. Відомо, що українці достатньо релігійна нація. Церква суттєво впливає на них. А от про проблеми ВІЛ/СНІД, сексуального рабства, работоргівлі священики не завжди хочуть говорити. Пастирі в більшості випадків кажуть – «це їхні проблеми, вони самі вибрали гріховний шлях….» Але ж ми просто люди, безпомильних не існує. Тому мені дивно і незрозуміло, як із цим боротись.

Однак, для початку ми запланували на 2008 рік проект Unite Efforts to Combat Trafficking,  що підтримується  організацією Coummunicantes (Нідерланди) - проведення тренінгів з питань запобігання торгівлі людьми для священиків різних конфесій, їмостей, представників релігійних організацій та згромаджень. Відомо, що наші люди в більшості віруючі і перебувають у цих середовищах, і там, на нашу думку, можна надати їм інформацію і намагатися навчити не боятись своїх проблем, а  вирішувати їх. На цю думку мене наштовхнув випадковий співрозмовник, яким виявився священик української громади у Італії. Він підтримав нашу ініціативу, взагалі його слова – «знали би ви, що вони мені говорять на сповіді. Інколи я просто не готовий їм допомогти» -- просто таки змусили діяти активно.

 Чи місцеві органи самоврядування надають вам якусь допомогу?

Ми успішно співпрацюємо із Міською радою Львова, за сприяння якої було видано ряд буклетів з соціально-важливою інформацією.  Маємо підтримку від обласного та міського відділів освіти. Проводимо тренінги із правоохоронцями, де обговорюємо як правильно, згідно із чинним законодавством, діяти у тих чи інших ситуаціях, пов’язаних із насильством над жінками та дітьми, сексуальним в тому числі. Окремо мушу зауважити, що досі у суспільстві існує стереотипне негативне ставлення до людей, що живуть з  ВІЛ-СНІД. Дивно, але більшість правоохоронців слабо орієнтуються в тій частині законодавства України, де говориться про цю проблему. На 2008 рік спільно із  Британською Радою в Україні ми запланували Проект “Обмін досвідом у сфері ініціатив, спрямованих проти торгівлі людьми: теорія та практика” -- проведення 8 тренінгів серед представників правоохоронних органів та силових структур.

 Чим видання для української громади у Греції може вам допомогти? Якими словами ви б звернулись до грецьких українців зараз?

 Спочатку я б закликала українських заробітчан до щирості. Я б сказала – не треба боятись. Говоріть нам про свої проблеми, якщо ви стали жертвою насильства, торгівлі людьми, сексуальної наруги—скажіть нам. Ми допоможемо. Не майте страху перед своїми рідними, вони простять, бо люблять. А ми надамо медичну і психологічну допомогу, допоможемо адаптуватись у суспільстві.

 Довідкова інформація:

Благодійний фонд САЛЮС

Тел: 032- 240 33 62

E-mail: salus@mail.lviv.ua

www.salus.org.ua